Літературознавці

       В усній народній творчості дуже часто зустрічаються назви птахів. Народ склав велику кількість  загадок, прислів’їв,  прикмет про птахів. 

Загадки 

Привітала нас піснями із весною
І живе з нами під стріхою одною.
(Ластівка)

* * *
Маленький хлопчик у сірій свитинці
По дворах стрибає, крихти збирає.
(Горобець)

* * *
Ось хатина, в ній – Співак
Як цю пташку звати…
(Шпак)

* * *
Стрекотуха білобока
Звуть усі її …
(Сорока)

* * *
Біла латка,
Чорна латка
По дереву скаче.
(Сорока)

* * *
Не лікар, а дерева лікує.
З дерева лунає звук:
Хто там стукає: тук-тук?
(Дятел)

* * *
Сам вечірньої години
Заховався в кущ малини.
Та на дуду голосну
Грає пісню чарівну.
(Соловей)

* * *
Ноги довгі, мов жердини,
Чванькувата ця пташина,
Нові чоботи убрала,
По болоту почвалала.
(Чапля)

Прислів’я

У всякої пташки свої замашки.

Видно птаха по пір'ю.

Всяка пташка свої пісні має.

Де багато пташок, там нема комашок.

Доспівалась пташка до зими, пришилося під стріхою зимувати.

Маленька пташка, та гострий дзьобик.

Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.

Спостерігаючи за природою, люди побачили, що птахи часто змінюють свою поведінку зі зміною погоди. Так  наші пращури склали багато прикмет.

      

         Якщо синиці, сороки, сойки влітку рано вмощуються на ночівлю, слід чекати холодної осені.

         Регулярне кування зозулі віщує теплу погоду. Взагалі, птахи змінюють свій спів перед зміною погоди. Зяблик, наприклад, дзвінко співає ясного дня, перед негодою – квилить, іволка, колий й ясно й тепло, виспівує, немов на флейті грає.

         Перед сніговицею галки та ворони голосно прячуть.

         Сумно кричать ворони - до поганої погоди.

         Гуси з вирію високо летять – води буде багато, а низько-мало.

         Побачив шпака – знай: весна біля порога.